Сидить Путiн у себе в офiсi. Дзвiнок.
-Альо! Пане росiйський президенте? То Цильо туй из Андрашовцю, з пивної дзвонит. Задзвонив'iм, жеби вам уповiсти, же ми тут вам офiцiяльно войну декларуєме!
-Харашо, Василий, – вiдповiдає Путiн, – Ето дєйствiтельно важная новость! А у вас бальшая армiя?
-Йой, но зараз, малинько почекайте - каже Цильо, зробивши деякi розрахунки, - в нюй є я, муй кум Мішко, сусiда Пітю i всi шо туй зо мнов у преферанс грали. То нас ушитких вiсiм!
Путiн зробив паузу.
-Должен сказать тебе, Василий, што в маєй армii 100 тисяч людей, каториє толька ждут маєво прiказа!
-Най би го фрас узяв! - каже Цильо. - Я зараз вам передзвоню!
Дзвонить знову:
-Ці чуєте, пане президенте, становище воєнне нико не удміняв! Ми туйки роздобули всяку войскову технiку для нашої пiхоти!
-А што за технiка, Васілій? - запитує Путiн.
-Но, в нас типирь є два бульдозери, комбайн, ай трактор вуйка Петі.
Путiн дещо здивований:
-Должен сказать тебе, Васілій, што у меня 6000 танков 5000 бронєтранспортьоров. Кромє того, со врємєнi нашего послєднєго разговора, я увелiчiл армiю до ста пятiдесятi тисяч!
-Най би го фрас узяв! Я щи подзвоню!
Наступного дня:
-Пане росiйський президенте, война іще триває! Ми туйки флот воздушний типирь маєме! Лоці з Мукачева переробив кукурудзник, примонтовав на ньом пару кулеметів спереду, ай до нас ся ще приєднало четверо фаттьову з пивної!
Путiн помовчав хвильку, прочистив горло.
-Должен сказать тебе, Василий, что у меня 100 бомбардiровщiка i 200 iстрєбiтєлєй. Моi воєнниє бази охраняются ракетамi тiпа земля-воздух з лазерной наводкой. А ещьо я увелiчiл армiю до 200 тисяч!
-Матір Божа! Я зараз вам передзвоню!
Наступного дня Цильо дзвонить знову.
-Слава Ісусу, пане Путiне! Я ся дуже перебачаю, але ми мусиме ся з той войни отступити
-Нєужелi? Очень жаль Почєму ето вдруг ви пєрєдумалi?
-Пак бо, чуєте, ми туйки посидiли за пару бочками пива, тай ся мiж собов порадили, i вздрiли, же аж нiяк не зможеме дванадцятеро прогодувати 200 тисяч полонених!
